Просимо, знайомитись з Трускавцем. У мальовничому тихому закутку українського Прикарпаття причаїлось маленьке курортне місто. Рукою подати - починаються Карпати. Стежини, по яких ходять бойки (мешканці навколишніх гір), поведуть Вас у красиві гори. Таке чисте повітря як у Карпатах - рідко де знайдеш. Тому і звуть Карпати "Легенями Європи".

До речі, Трускавець, розташований на висоті 450 м над рівнем моря. Сонячних днів буває біля 200, неповних - біля 100, ну, а решту - падає дощ. Так і повинно бути, тому що без дощу і снігу не було б "Нафтусі". Теплих днів у Трускавці більше, ніж холодних, хоча взимку бувають заметілі і температура знижується до -30 С, але таке буває кілька днів.

Погляньте на карту і зорієнтуйтесь: Трускавець всього за сто кілометрів від найбільшого міста Галичини - Львова. Автострадою доїдете за годину-півтори. Львів же через залізничне сполучення та аеропорт зв’язаний з усім світом. Отож, Трускавець - маленьке місто, зі своїм мером, хоч українцям звично - голова міста. До речі, на виборах 1994 року Богдан Матолич вперше за останні 60 років всенародно обраний головою міста, а у 1998 році трускавчани знову виявили йому довіру.

Історичні згадки про Трускавець сягають у глибоку давнину Галичини - західної частини колись великої і могутньої, на той час, високо культурної Київської Русі. Наша розповідь - не історія Трускавця, а лише коротке знайомство з минулим і сучасним. Найдавніша і досить цікава історична згадка про Трускавець - це угода продажу Іваном Коритко братам Гнату з Тустановичів і Андрію із Любенич у 1471 році прав на вічну аренду Трускавця. Ось коли відбулась приватизація у вигляді оренди. Вже на той час було що орендувати у Трускавці, бо це край солеварень. І саме з видобуванням солі пов’язана історія розвитку Трускавця. Недарма ж деякі історики вважають, що назва Трускавець походить від литовської назви солі "друска".

Майже через чотириста років в архівних матеріалах 1841 року згадуються нові орендатори Трускавця - Франц Бленк і священник Гнат Облочинський. Що тільки не орендували на той час: солеварні, нафтові та озокеритні копальні, сірку, свинець, цинкові руди. Чого тільки не мала трускавецька земля. А чи все зникло? Звичайно, ні. Коли скінчились прибутки від надр, Дрогобицьке камеральне управління у 1827 р., побачивши, що назріває інший бізнес, дало розпорядження: прибудувати до колиби нове приміщення для купелів. Так перетворився край солеварів у курорт Трускавець.

Споконвіку головною галуззю господарства у гірських карпатських місцевостях було тваринництво. Зумовлювалось це в першу чергу природними умовами, малопридатними для розвитку землеробства. Скотарство прийшло у Карпати разом із дако-фракійськими племенами. І зараз в матеріальній культурі пастухів залишились риси, принесені валахами з півдня та сходу. Майже у всіх регіонах карпатці пасуть худобу за правилами, що встановлені багато століть тому. Цивілізація мало вплинула на спосіб життя та побут пастухів. Як і раніше, в колибах немає електроенергії; як і раніше, єдині продукти, що завозяться на полонину із долин - хліб та спиртне (добавились лише цигарки); як і раніше, готують тут бринзу та вурду; як і раніше, джерелом енергії є ватра. Як і століття тому, похмурі колиби зачаровують відчуттям безмірної свободи та єднання з величчю природи.
   У Карпатах здавна колибами називались тимчасові житла лісорубів та пастухів. Лісорубські колиби в процесі розвитку цивілізації практично зникли, а ось колиби пастухів активно функціонують і зараз. Розміщені вони переважно на полонинах або недалеко від них. Довгий час (до середини ХХ століття) колиби були основою карпатського господарства. Маржинка (худоба) виганялася для випасу на полонину, віддавалася у руки пастухам. Над пастухами головним був ватаг - саме він керував життям колиби. Вигін худоби на полонину був справжнім святом у селі. Таким само святом було і повернення отари (або стада). Більшість традицій збереглося і зараз - сотні років цивілізації слабо вплинули на карпатське тваринництво.

Коли вперше людина відчула цілющу силу трускавецких мінеральних вод? Важко відповісти. Але згадування про перших поселенців у цій місцевості, що влаштувалися тут, ставляться до ХI століття. Навколо знайдених тут джерел з мінеральною водою розростається містечко.

На початку ХIХ століття секрет лікувальної сили води став відомий і за межами Трускавця. Спочатку вода використалася винятково для мінеральних купелей.

Перша письмова згадка про Трускавець відноситься до 1469 року. Археологічні знахідки, зокрема, римський бойовий чекан, який датується ІV століттям нашої ери, свідчать про те, що територія Трускавця могла бути ареною бойових дій готів разом з прикарпатськими племенами на чолі з карпами - з одного боку, і легіонами Римської імперії - з іншого.

Офіційною датою підстави бальнеологічного курорту вважається 1827 рік, коли тут було споруджене приміщення для перших ванн. Так тривало до 1833 року, поки львівський фармацевт Теодор Торосевич не провів дослідження вод трускавецкого родовища, зокрема, знаменитої «Нафтусі».